Стан забезпечення та застосування антипедикульозних засобів в Україні

Протягом останніх років в умовах значного розповсюдження в різних країнах світу інфестації населення головними та одежними вошами існує необхідність розробки й реалізації на практиці чіткої системи заходів, спрямованих на запобі¬гання поширенню педикульозу та ліквідацію його

у завошивлених осіб. Враховуючи можливість пе¬редачі педикульозу прямим або опосередкова¬ним шляхом (через одяг, білизну, головні убори, щітки, гребінці та інші речі особистого користу¬вання), у комплексі антипедикульозних заходів виправдав себе підхід, який полягає у вичерпному виявленні завошивлених осіб, їх ізоляції, санітарній обробці і дезінсекції їх речей при суворому до¬триманні правил особистої гігієни і протиепідемі-чного режиму в установах, закладах та організо¬ваних колективах [1, 2].

Про актуальність проблеми боротьби з педикульозом свідчить той факт, що в США щорічно на виконання програми антипедикульозних за¬ходів витрачалось близько 367 млн. доларів, а кількість осіб, уражених педикульозом, виявле¬них протягом року, сягала 6-12 млн. [3]. Голов¬ний педикульоз щорічно уражав кілька мільйонів школярів у США і за кількістю виявлених ви¬падків переважав над усіма разом узятими ди¬тячими захворюваннями [4].

Як свідчать численні дані літератури, у всіх країнах світу домінувала інфестація головними вошами, а найбільш часто педикульоз виникав в організованих дитячих колективах, де існують більш сприятливі умови для його поширення та підтримання [3-5]. За цих умов використання педикуліцидних засобів, які мають специфічну інсектицидну та овіцидну дію щодо вошей на всіх стадіях їх розвитку - яйце («гнида»), личин¬ка, Імаго, є найбільш доцільним та ефективним. Для обробки завошивлених осіб {за кордо¬ном широко вживається термін «лікування педикульозу» [1, 3, 6-10]) застосовують інсекти-цидні засоби, активно діючі речовини яких (АДР) належать до різних класів хімічних сполук: хло¬рорганічні, фосфорорганічні, перметрин та син¬тетичні піретроїди, карбамати та інші.

За спостереженнями багатьох авторів, у 90-ті роки найбільш широко застосовувались антипедикульозні засоби, розроблені на основі перметрину [2, 5, б, 10-15] та малатіону (карбофо¬су) [5, 8, 12, 16-18]. Досить широко використовувались антипедикульозні засоби, активно діючі речовини яких були представлені іншими хімічними речовинами та сполуками, зок¬рема: лінданом (гама-ізомер гексахлорциклогексану) [6, 12, 193, карбарилом [1, 13, 20], фенотрином [1, 8, 13, 20, 21], піретрином [2, 6, 22]. Більш скупо описано використання антипедику¬льозних засобів, виготовлених на основі дельтаметрину [13], івермектину [3, 23], бензилбензоату [24], біоалетрину [12, 25]. Обов'язковим еле¬ментом якісної дезінсекції ураженої головними вошами особи розглядалось повне видалення яєць вошей („гнид”) з волосся. Для досягнення назва¬ної мети в комплект до антипедикульозного за¬собу додатково включали густий гребінець [3, 11].

Антипедикульозні засоби застосовували в різних товарних формах: шампуні, креми-ополоскувачі, лосьйони, спреї-аерозолі. Завдяки легкості та зручності застосування найбільш популярними були шампуні [1, 5, 8, 12, 17, 20] та креми-ополоскувачі [5, 12, 14]. У менших об¬сягах використовували інші товарні форми, на¬приклад, антипедикульозний засіб у формі ре¬пеленту [6, 26], Педикуліциди у вигляді порошків (дуетів) при головному педикульозі застосову¬вались рідко [21]. Така форма інсектицидів більше виправдала себе при одежному педику¬льозі [23].

В Україні використання антипедикульозних засобів регламентовано наказом МОЗ № 38 від 28.03.94 р. «Про організацію та проведення за¬ходів по боротьбі з педикульозом» та Обліковим переліком деззасобів в Україні, який щорічно поновлюється і готується відповідно до наказу МОЗ № 97 від 24.04.99 р. «Про затвердження Положення про порядок спеціалізованої оцінки (експертизи) та обліку дезінфекційних засобів в Україні та Положення про Обліковий перелік дез¬інфекційних засобів в Україні». Згідно з означе-ними вище наказами в якості антипедикульоз¬них засобів в Україні дозволено використання наступних інсектицидних препаратів: 0,15 % емульсії карбофосу, 20 % емульсії бензилбензоату, мильно-сольвентової емульсії, мильно-га¬сової емульсії, лосьйонів «Ниттифор» та «Лонцид» (наказ № 38), а також засобів промислово¬го виробництва «Дезоцид», «Неоцид», «Ниттифор», «НОК», «Нитилон», «Параплюс», шампуню та емульсії «Педилін», «Спрегаль», «Спрей-пакс», «Специфтир», шампуню «Хантер SH-206».За даними Республіканської СЕС АР Крим, обласних санітарно-епідеміологічних станцій, Київ¬ської та Севастопольської міських СЕС у 1999 р. в Україні на кожній адміністративній території в лікувально-профілактичних і санітарно-епідеміо¬логічних закладах використовувались антипеди¬кульозні засоби від 2 (Чернівецька область), 3 (Донецька область, АР Крим) до 16 (Чернігівська область) найменувань, в середньому - 7, а в ціло¬му по Україні - 29 найменувань. Лише в Запорізькій області медичні заклади були забезпечені тільки карбофосом. Переважали препарати вітчизняно¬го виробництва, ціна яких не перевищувала 2,30-5,04 грн за одну упаковку (обробка однієї особи) і були доступні для придбання медичними закла¬дами. Антипедикульозні засоби, рекомендовані до застосування наказом МОЗ № 38, становили в медичних закладах 40 % від загальної кількості препаратів, що застосовувались у них. Педикуліцидні засоби, використання яких регламентовано Обліковим переліком (наказ МОЗ № 97) станови¬ли 42 %. Разом з тим, питома вага засобів, за¬стосування яких не регламентовано вище назва¬ними наказами, дорівнювала 18 %. Антипедикульозні засоби, виготовлені на основі хлорорганічних речовин (ДДТ, ГХЦГ), в медичних установах не використовували.

Найчастіше в медичних закладах застосо¬вувались наступні засоби: 20 % емульсія або 25 % крем бензилбензоату (15 адміністратив¬них територій) та 0,15 % емульсія карбофосу (12 адміністративних територій). Названі засо¬би використовували в Україні протягом трива-лого часу, вони зарекомендували себе як надійні й безпечні у використанні при дотриманні пра¬вил застосування та техніки безпеки при роботі з ними. Широко використовували новий вітчиз¬няний препарат «Локодин», розроблений на ос¬нові перметрину (16 адміністративних територій).

Серед педикуліцидів іноземного виробницт¬ва в медичних закладах широко застосовували препарати, в яких АДР була представлена перметрином - «Ниттифор», виробництва «Біогал», Угорщина (15 адміністративних територій) та малатіоном (0,5 % емульсія) - шампунь «Педилін», виробництва «KRKA», Словенія (15 адмі¬ністративних територій).

Інші засоби використовували лише в пооди¬ноких областях: антипедикульозний засіб «Параплюс», виробництва «СКАТ» (Франція), виготовлений на основі 1 % перметрину та 0,5 % малатіону (5 адміністративних територій), шам¬пунь «Хантер SH-206», виробництва «Фармасайнс Інк.» (Канада), виготовлений на основі аспірину, лимонної олії та інших сполук (3 адм¬іністративні території).

Разом з цим, у ряді областей в медичних закладах були випадки застосування засобів, не регламентованих наказами МОЗ, - «Ортосан» (Чернігівська область) або «Чемерична вода» (Вінницька й Чернігівська області).

Асортимент антипедикульозних засобів, які мали вільну (без рецептів) реалізацію через ап¬течну мережу і застосовувались безпосередньо населенням у домашніх умовах, становив по кожній адміністративній території від 4 (Донецька, Рівненська області) до 15 (Чернігівська об¬ласть) найменувань, у середньому - 9, а в ціло¬му по Україні - 38 найменувань.

В аптечній мережі антипедикульозні засоби, дозволені до використання наказом МОЗ № 38, становили 27 % та Обліковим переліком (наказ МОЗ № 97) - 51 %, засоби, застосування яких не регламентовано цими наказами, - 22 %. Най¬частіше в аптечній мережі були представлені для реалізації педикуліциди, включені до Облікового переліку: «Ниттифор» (22 адміністративні тери¬торії), шампунь «Педилін» (21 адміністративна територія), «Параплюс» (16 адміністративних те¬риторій). Ціна цих препаратів у різних містах і областях коливалась у широких межах, але всю¬ди була вищою від ціни вітчизняних засобів і ста¬новила: «Ниттифор» - 7,30-27,00 грн за одну упа¬ковку, шампунь «Педилін» - 7,52-12,60 грн, «Па¬раплюс» - 10,00-26,96 грн. Серед вітчизняних засобів найбільш широко був представлений лосьйон «Локодин» (15 адміністративних тери-торій), а вартість однієї упаковки, достатньої для обробки однієї особи, становила 3,55-4,80 грн. Інші засоби були на ринку в більш обмежених кількостях і лише на окремих територіях: «Специфтир» (3 адміністративні території), «Спрейпакс» (2 адміністративні території), «Спрегаль» (1 адміністративна територія).Разом з тим були виявлені випадки наявності в аптечній мережі заборонених або не дозволе¬них антипедикульозних засобів. В аптечних закладах ряду міст і областей до вільної реалізації населенню як педикуліцид була допущена «Че¬мерична вода» (Київська та Львівська області, м. Львів). При більш глибокому дослідженні було встановлено, що лише у Львові цей засіб був у вільному продажу в 40 зі 100 перевірених аптек. А враховуючи невисоку ціну «Чемеричної води» (2,05-3,50 грн) та обмежені купівельні можли¬вості населення, можна припустити широкі мас¬штаби використання «Чемеричної води». Цей засіб був заборонений до застосування в якості педикуліциду через високу токсичність Чемериці Лобеля (Veratum Lobelianum), на основі якої виготовлено вище вказаний засіб, ще наказом МОЗ СРСР № 1103 від 26.09.80 р. При місцевому кон¬такті зі шкірою або слизовими чи при попаданні всередину він може викликати отруєння організ-му з явищами загальної інтоксикації [5]. Антипе¬дикульозні засоби, виготовлені на основі хлор¬органічних речовин (ДДТ, ГХЦГ), в аптечних ус¬тановах України не застосовували.

Як свідчення незадовільного стану якісного забезпечення населення антипедикульозними засобами була наявність у вільному продажу ряду препаратів, які не пройшли необхідної експерти¬зи б Раді з регламентації застосування та впро¬вадження дезінфекційних засобів МОЗ, не мали відповідного Посвідчення про якість та Посвідчен¬ня про можливість застосування в Україні. У числі таких засобів можна назвати «Педикулін», «Мукодин», «Метифор», «Хіала», «Савена», «Скугейс», «Карбозоль», «Хігія». Для названих вище засобів не були розроблені та затверджені МОЗ України методичні вказівки щодо їх застосування, не ви¬вчена їх специфічна дія в лабораторних і прак¬тичних умовах, не досліджена токсичність для теплокровних тварин.

У загальному по Україні серед різних товар¬них форм антипедикульозних засобів перева-жали лосьйони «Локодин», «Дезоцид», «Неоцид», «Ниттифор», «Нитилон» та інші. Шампуні були представлені лише двома найменуваннями: «Хантер SH 206» та «Педилін». У медичних уста¬новах широко використовувались емульсії, ви¬готовлені на воді: бензилбензоату, карбофосу, мильно-гасова, мильно-сольвентова. Інші то¬варні форми антипедикульозних засобів на ринку України були представлені досить об¬межено (крем бензилбензоату) або були відсут¬німи.

Таким чином, на основі проведеного аналі¬зу забезпечення антипедикульозними засоба¬ми лікувально-профілактичних і санітарно-епідеміологічних закладів та аптечної мережі Ук-раїни в 1999 р. встановлено, що асортимент цих засобів значно збільшився порівняно з по¬передніми роками. В основному в якості АДР в педикуліцидах використовувались перметрин, малатіон і бензилбензоат, що відповідає сучасній ситуації у світі.

В аптечні мережі був ширший перелік (38 найменувань) та частіше (51 %) використову-вались засоби, які регламентовані Обліковим переліком дезінфекційних засобів (наказ МОЗ № 97). Питома вага антипедикульозних засобів, застосування яких в Україні не регламентова¬но відповідними нормативними документами, становила в аптечній мережі 22 %.

У лікувально-профілактичних і санітарно-епі¬деміологічних закладах спостерігався менший асортимент антипедикульозних засобів порівня¬но з аптечною мережею (29 найменувань), шир¬ше використовувались засоби, регламентовані наказом МОЗ № 38 (40 %). Питома вага анти¬педикульозних засобів, що не мали відповідно¬го дозволу, становила 18 %.

У цілому в Україні вітчизняні антипедикульозні засоби були представлені менше, ніж засоби іноземного виробництва. Це свідчить про нагаль¬ну необхідність розробки та впровадження но¬вих антипедикульозних засобів вітчизняного ви¬робництва. Серед різноманітних товарних форм антипедикульозних засобів переважали лось¬йони промислового виробництва та водні емульсії, виготовлені безпосередньо в медич¬них закладах або закладах аптечної мережі.При багаторічних дослідженнях, що прово¬дяться Українським центром з рикетсіозів, по біо¬логічному контролю якості антипедикульозних засобів, які використовуються в медичних уста¬новах і безпосередньо населенням, щорічно ви¬являлись зразки антипедикульозних засобів зі зниженою інсектицидною або овоцидною актив¬ністю, переважно серед зразків з простроченим терміном зберігання. Питома вага таких препа-ратів досягала в окремі роки 10 % від загальної кількості досліджуваних зразків. У зразках анти¬педикульозних засобів зі зниженою біологічною активністю загибель імаго вошей Pediculus humanus лабораторної популяції стано¬вила лише 40-60 %, а з оброблених такими за¬собами яєць вошей спостерігався вихід личинок. Таким чином, застосування антипедикульозних засобів зі зниженою біологічною активністю не забезпечувало необхідну якість дезобробки завошивлених осіб, що сприяло утворенню та збе¬реженню довготривалих та хронічних осередків педикульозу. А це, в свою чергу, негативно впли-вало на ефективність комплексу антипедику¬льозних заходів в Україні. Разом з тим, органи санепідемслужби України не приділяли необхід¬ної уваги контролю за станом забезпечення анти¬педикульозними засобами та відповідності їх асортименту нормативним документам МОЗ.

Контроль забезпечення якісними високо¬ефективними та безпечними для людини анти-педикульозними засобами має велике практичне значення і потребує постійної уваги з боку Ради з регламентації застосування та впровадження 1 дезінфекційних засобів, Українського центру з рикетсіозів та органів санепідемнагляду МОЗ України.

Народі медицина і засоби боротьби з педикульозом

У багатьох країнах світу актуальним напрямком сучас¬ної фітотерапії є ретельне вивчення рецептур засобів на¬родної медицини, розроблених на основі лікарських рос¬лин, і виготовлення нових лікарських форм. Як приклад, можна навести цілу низку препаратів серії "Доктор Тайс» («Natur Product»), «Лекова домашня аптечка», а також засо¬би, виготовлені лікарями Зубицькими, які мають широку реалізацію через аптечну мережу України і користуються великим попитом серед населення.

У науковій літературі описано близько 800 тисяч видів рослин, але в офіційній медицині використовуються лише 180 видів лікарських рослин, 65 % з яких є дико¬рослими [1, 2]. Разом з тим, кількість рослин, які засто¬совуються в народній медицині, значно більша, практично необмежена; використовуються у відповідних до¬зах і способах застосування навіть такі дикі рослини (їх кількість становить близько 700 видів), які відомі як от¬руйні для людей при прийомі всередину, контакті зі шкірою або внаслідок інгаляційної дії на слизові дихальних шляхів [3].

У народній медицині мають широке застосування рос¬лини, які відомі своїми інсектицидними та антигельмінтними властивостями. Природні речовини різних груп хімічних сполук (алкалоїди, глікозиди, сапоніни, ефірні олії та ін.) зумовлюють токсичні властивості рослин щодо певних видів або значної кількості сільськогосподарсь¬ких шкідників, гельмінтів, паразитичних комах людини та тварин. Наприклад, з давніх часів дуже широко застосовуються різноманітні екстракти лікарських рослин для знищення різних видів глистів у людини, в тому числі: з тирличу жовтого (Gentiana lutea), оману високого (Іпиіа helenium), гісопу лікарського (Hyssopus officinalis), коріанд¬ру посівного (Coriandrum sativum), полину гіркого (Artemisia absinthium), пижма звичайного (Тапасеит vulgare), чебре¬цю повзучого (Thymus serpyllum), папороті чоловічої (Dryopteris fitix-MasSchott)та ін. [1, 4-9].

Природними інсектицидами широкого спектру дії, які застосовуються у народній медицині, є як добре відомі, так і маловідомі лікарські рослини: авран лікарський (Gratiola officinalis), борщівник сибірський (Неrасіеит sibiricum), віскарія звичайна (Viscaria vulgaris), гармала зви¬чайна (Рупапит harmala), гравілат міський (Geum urbanum), жабник польовий (Fitago arvensis), копитняк європейсь¬кий (Asarum еигораеит), лаванда колоскова (Lavandula angustifolia), лавр благородний (Laurus nobilis), материнка (Origanum vulgare), пижмо звичайне (Тапасеит vulgare), черемха (Padus racemose) та ін. [2, 4-7, 9-13].

Широке використання в народній медицині мають також лікарські рослини при лікуванні корости, зокре¬ма: розхідник звичайний (Glechoma hederacea), оман ви¬сокий (Inula helenium), крушина ламка (Frangula alnus), смо¬лянка клейка (Lychnis viscaria), вероніка лікарська (Veronica officinalis), молочай кипарисовий (Euphorbia cyparissias), чемериця Лобеля (Veratrum Lobeiianum), пижмо звичайне (Тапасеит vulgare) та ін. [5-7, 13, 14].

Офіційна медицина не використовує в широких мас¬штабах лікарські рослини для лікування педикульозу, На¬томість народна медицина оцінює їх значно вище.Найбільш відомим інсектицидним засобом, який має хороші антипедикульозні властивості, одержаним з лікарських рослин, є піретрум - сухий порошок з квітко¬вих кошиків маруни цинарарієлистої (Pyrethrum cinarariifolium) [5]. На основі природного піретруму було розроблено його синтетичний аналог - перметрин, який знайшов широке застосування в якості активно діючої речовини в сучасних вітчизняних і закордонних антипедикульозних препаратах: Неоцид, Дезоцид, Лонцид, Нітілон, Ниттифор, Рі-рі та ін.

За народними рецептами, а пізніше і в офіційній ме¬дицині, для боротьби з педикульозом широко застосо¬вувались засоби, виготовлені на основі чемериці Лобе¬ля (Veratrum Lobeiianum). Для ліквідації головних вошей переважно використовували відвар коренів [6], для зни¬щення одежних вошей - мазі, виготовлені на основі ко¬реня чемериці Лобеля та насіння дудника лісового (Angelica silvestris) або кореня чемериці Лобеля та квіту¬чої рослини багна болотяного (Ledum palustre) [6]. При цьому слід підкреслити, що всі названі вище препарати виготовлені з отруйних для людини рослин, Але особ¬ливу небезпеку становить чемериця Лобеля. За раху¬нок вмісту алкалоїдів терміну, вератраміну, гермерину, протовератринів А та В, вератрозину, протоверину, вератрину при місцевому контакті зі шкірою або слизови¬ми та при попаданні препарату всередину (через трав¬ний канал або дихальні шляхи) у людини може розвину¬тись отруєння, яке проявляється явищами загальної інтоксикації. Кардіотоксична доза чемериці становить менше 30 мл, а смертельна доза алкалоїдів вміщується лише в 1 г свіжої рослини. Найбільшу токсичність має рослина, яка росте у південних районах країни [3].

У зв'язку з високою токсичністю чемериці Лобеля наказом МОЗ СРСР № 1103 від 26.09.80 р. застосуван¬ня препаратів з неї в якості інсектицидного засобу було заборонено. Відміни названого наказу в Україні не було, тому велику стурбованість викликає реалізація через ап¬течну мережу м. Львова в широких масштабах «Чемеричної води» як антипедикульозного препарату.

Як засіб проти головного педикульозу в народній медицині України використовують мазь, виготовлену з сухого насіння петрушки посівної кучерявої (Petrocelinum crispum/sativum) [5, 9].

Для лікування завошивленості пропонувалось вико¬ристовувати анісове масло, одержане з рослин Anisum vutgare/Caerth [9], - або мазь, виготовлену на основі по¬рошку анісових сім'янок та порошку кореня чемериці білої (Veratrum album) [6].

В якості антипедикульозного засобу в народній ме¬дицині рекомендувалося застосовувати відвар кори че¬ремхи (Padus racemosa) [9].

Маловідомим антипедикульозним засобом при го¬ловному педикульозі є настій шолудивника болотяного (Pedicularis palustris) [6]. Але ця рослина має отруйні вла-стивості, у зв'язку з чим названий засіб використовував¬ся обмежено.

Відомі антипедикульозні властивості пижма звичай¬ного - дикої горобинки (Tanacetum vulgare), які викорис¬тані для миття голови при вошивості, але при передозу¬ванні рослина також має токсичні властивості [6].

На основі рецептів антипедикульозних засобів з на¬родної медицини за кордоном були розроблені нові сучасні фітопрепарати для знищення головних вошей людини. У лабораторних умовах in vitro була показана Інсектицидна активність щодо Pedicuius humanus спир¬тових розчинів ефірних олій, одержаних з ряду рос¬лин, у тому числі з анісу (Anisum vulgare), листя кориці (Сіппатопит gen.), перечної м'яти (Menfa piperita), чер-воного чебрецю (Thymus rubrum), чайного дерева (Leptospermum frangrans). Натомість інсектицидна дія ефірних олій розмарину (Rosmarinus officinalis) та сосни (Pinus) не була виявлена. Суміш спиртових розчинів ефірних олій перечної м'яти та мускатного горіху вия¬вилась більш ефективною, ніж кожний із складників окремо [15].

На основі екстракту садової петрушки (Peirocelinum hortense) та екстракту часнику (Allium sativum) був розроб¬лений шампунь, який запатентовано у ФРН та Великій Британії [16, 17]. В іншому засобі, крім вище згаданих рослин та активних наповнювачів, додатково використо¬вували рослинні екстракти, в тому числі з рослин родин Аріасeае, Роlygопасеае, Solопасеае [18].

На основі компонентів, одержаних шляхом екстракції або сухої перегонки однієї чи декількох рослин родин Theaceae, Lauraceae, Labiatae, Campunulaceae, Salicaceae, Pinaceae, Taxocariaceae, Leguminosae, Rubiaceae, Combretaceae, Fagaceae, Rosaceae та додатковим введен¬ням одного або декількох піретроїдних інсектицидів, була розроблена інсектицидна композиція, яка може засто¬совуватись для ліквідації вошей у людини [19].В аптечній мережі України для вільного (без рецептів) застосування представлено антипедикульозний шампунь "Хантер SH-206», виробництва «Фармасайнс Інк.» (Кана-да), виготовлений з використанням лимонної олії та де¬яких інших речовин при відсутності додаткового введення синтетичних піретроїдів або інших речовин з інсекти-цидними властивостями. Даний засіб був включений до Облікового переліку антипедикульозних засобів, доз¬волених до застосування в Україні.

Таким чином, аналіз літератури щодо засобів на¬родної медицини, які використовувались для знищен¬ня головних та одежних вошей, свідчить про наявність серед значної кількості рослин з інсектицидними влас¬тивостями тих, які мають специфічну антипедикульозну дію. Антипедикульозні засоби народної медицини у всіх випадках рекомендовано використовувати в якості пре¬паратів для зовнішнього застосування у вигляді водних екстрактів (напарів, настоїв або відварів) та мазей на основі перетопленого тваринного жиру (смальцю) або вершкового масла. Названі препаративні форми мають ряд недоліків, а саме: не підлягають тривалому зберіганню і швидко втрачають Інсектицидні властивості. Етанолові екстракти позбавлені означених недоліків, але вони не використовувались в широких масштабах у народній медицині, а більше апробовані при лабора¬торних дослідженнях і знайшли застосування при ви¬готовленні комерційних препаратів. Крім того, як свідчать наведені вище дані літератури, лікарські рос¬лини, які мають інсектицидні (антипедикульозні) влас¬тивості, у більшості належать до отруйних і вимагають суворого дотримання правил виготовлення з них анти¬педикульозних засобів та їх застосування, що не до¬пускає збільшення концентрації рослинного екстракту або часу його експозиції.

Таким чином, пошук нових форм антипедикульоз¬них засобів на основі рослинної сировини, переважно дикорослих рослин України, та розробка нових рецеп¬тур цих засобів, які будуть позбавлені вище згаданих недоліків, є актуальним і перспективним напрямком до¬сліджень, що пов'язано з широким розповсюдженням педикульозу серед окремих груп населення.

?






© 2011 - 2013 Реферати на тему | Реферати українською мовою безкоштовно | Скачати бесплатно реферати українською мовою